Зубрицька дарія


Еrasmus: від "А" до "Я"

Програми обміну - це не лише рік життя, а ціле життя в одному році

Чи існують насправді межі?

Зараз пересічному студенту тяжко уявити, що в нього є можливість навчатися за кордоном, подорожувати світом майже за безцінь і одночасно отримувати освіту у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Та це не вигадка. Якщо є мета і бажання, фінанси і час можуть зіграти на вашу користь. Як зробити, щоб мрії стали дійсністю? Про ці та інші секрети ми розповімо вам у нашій статті.

З чого почати і де шукати?

Зараз за офіційною сторінкою міжнародного відділу слідкують близько 4 тис. осіб, а Європейська Комісія визнала Львівський національний університет найактивнішим учасником програми мобільності Erasmus+ в Україні в 2015 році .
Для того, аби студент міг дізнатися про наявні можливості для академічної мобільності, він повинен слідкувати за офіційним сайтом міжнародного відділу ЛНУ. Як ви знаєте, його офіс знаходиться у головному корпусі на вулиці Університетській 1 (209 аудиторія), тому якщо у допитливого спудея виникають проблеми – він легко може звернутися за допомогою у вище зазначений кабінет і отримати необхідну інформацію. Слід також зауважити, що організація представлена у фейсбуці, де активно веде свою сторінку і оперативно публікує свіжі пропозиції від університетів-партнерів.

Загалом, ЛНУ співпрацює з 116 навчальними закладами у 37 країнах, до яких входять США, Англія, Німеччина, Франція, Чехія, Польща, Японія та багато інших, проте активні договори про «обмін» є лише з 19 із них. Чому слово обмін опинилося у лапках? А тому, що студенти з Європи і світу не мають можливості отримувати освіту в ЛНУ англійською мовою, відповідно найкращий український вищий навчальний заклад не має нічого, що міг би запропонувати партнерам у відповідь.
За мотивами Данте Аліг'єрі
Документи: як пройти дев'ять кіл пекла?

Якщо раптом вам пощастило, і ви таки знайшли відповідну до вашого курсу і факультету програму, починається найцікавіше - квест під назвою «збери необхідні довідки». Тут головне запастися терпінням і виконувати всі вимоги чітко за правилами. Відомо, що Україна любить формальності, тому паперів вам доведеться підписати багато, проте це лише квіточки у порівнянні зі справжніми ягідками. У разі перемоги у всіх турах відбору, ви довше збиратимете необхідні документи, ніж валізу на наступний рік. Готуйтеся відмовлятися від стипендії чи підписувати індивідуальний графік навчання у кожного викладача, який не факт що об'явиться на робочому місці, після тривалих канікул.

Трапляється, що на першому етапі автоматично відсіюється половина охочих отримати стипендію за кордоном, бо не у всіх вистачає нервів подолати весь бюрократичний шлях. Тому порада: для першого разу знайдіть ту людину, яка вже брала участь у подібних програмах і допоможе вам заповнювати усі необхідні документи. Далі справа піде легше і головним вашим ворогом стане deadline.

Як казав дядько Бен:

"Велика сила - це велика відповідальність"

Більшість іспитів і заліків студент буде складати за талоном №2.
Під час спілкування з викладачами у період оформлення необхідних заяв, ви часто зможете почути звинувачення, мовляв: «Еразмус (чи будь який інший проект) – це виключно вечірки, ніякої корисної науки! Скільки можна бавитися в академічну мобільність?!»
Головна проблема полягає у тому, що наша система освіти абсолютно не пристосована до міжнародної співпраці. Навчання закордоном – це більша відповідальність і більше навантаження. Предмети, які вивчають студенти в іноземних ВНЗ, часто не враховуються вдома, і молодим людям доводиться складати дві сесії. Звичайно, що лектори час від часу ставляться з розумінням, але фразу: "Я не можу Вас високо оцінити, бо Ви не ходили до мене на пари..." - доведеться почути не одноразово.
Після повернення, "біженцям" доведеться в експрес-режимі домовлятися з викладачами та вирішувати питання з заліками та іспитами. Нікого не цікавить, що ви вчитеся на бюджетній формі і офіційно відсутні до кінця січня. Відомості необхідно закрити вчасно, бо виникає ризик лишитися на другий семестр без стипендії.
Чи фінанси співатимуть романси?
Один з важливих аспектів при виборі програми – фінансове забезпечення. У країнах Східної Європи середня стипендія складатиме від 300 до 700 євро. У Західній частині Європи суми починатимуться від 700 і закінчуватимуться 1000 євро. Звичайно, для українців - це захмарні гроші. Тяжко уявити, що ти будеш жити, а не виживати; але у ЄС підтримки з боку програми вистачатиме для повноцінного проживання. У разі, якщо прожитковий мінімум буде вищим за стипендію, вам доведеться перераховувати різницю на рахунок університету. На прикладі Нідерландів, де стипендія становить 800 євро, а прожитковий мінімум - 875 умовних одиниць, за 5 місяців вам доведеться викласти 375 євро.

Важливо і те, що студенти вчаться бути самостійними, цінувати свої ресурси. Вони детально складатимуть власне меню на тиждень, виважено ділитимуть витрати; будуть розмірковувати над тим, які суми підуть на побутову хімію, прання, оновлення гардеробу, подорожі тощо.

Вагому частину витрат також може скласти оплата помешкання. У Чехії, де стипендія становить 350 євро, – це 110 умовних одиниць. У Нідерландах помешкання значно дорожче і найпростіша кімната у гуртожитку коштуватиме 390 євро.
Do you speak English?
Спілкування з іноземцями, мабуть, є справжньою цінністю Еразмусу. Перебування у певному середовищі краще впливає на вдосконалення рівню англійської чи будь-якої іншої . Не бійтеся говорити, якщо ви не знатимете якогось слова – велика ймовірність, що ваші нові друзі також не зможуть його перекласти. Зате ви отримаєте можливість пограти у шаради: опишіть предмет, намалюйте картинку чи знайдіть зображення в Інтернеті. Такий метод позитивно впливає на пам'ять і виникають певні асоціації, зате потім ви точно зможете відтворити кожне подібне доповнення словника без вагомих зусиль.
Цікаво, що в український мові також є декілька слів, які мають подібне звучання і зміст до іномовних відповідників. Наприклад, слово "кіоск" грецькою звучатиме аналогічно і означатиме невеликий магазин.

Подорожі
"Поїдемо далеко ми

і зникнемо на вік

поміж зорями, деревами і хвилями морів"

Oscar LEMBERG



л«Якщо ти раз спробуєш подорожувати – ти не зупинишся вже ніколи,» - так одного разу на своїй сторінці у соціальній мережі написала Юлія Миколюк, студентка з міжнародного факультету, яка їздила за програмою обміну в Університет Томаша Баті (Чехія). Скоріш за все, віддані дорозі мандрівники скажуть, що вище зазначене твердження є правдивим. Дівчина розповіла, що нове місто є своєрідною історією, яка довершує мозаїку у середині кожної особистості і змушує її змінюватися на краще. Блукання світом дозволяють зрозуміти і зруйнувати деякі стереотипи про людей. Українці мають гарну приказку: «Добре там, де нас немає!». Студенти переконуються, що у деяких випадках іноземці ні чим не кращі за рідну націю, навіть гірші (дорогу переходять на червоне світло, масово викрадають пивні келихи з пабів). Але дрібниці перетворюють їх суспільство на добре працюючий механізм, яким, у переважній більшості, усі громадяни задоволені.

Трішки про навчання

Світло чи темно?

Університет вразив мене неймовірно. Тобто, я зовсім не очікувала чогось подібного. Звичайно, не всі мої предмети виправдали надії, але, тим не менше, мене приголомшило ставлення викладачів. Ти не почувався якоюсь дрібною мурахою, яку із задоволенням прагнуть розчавити в українських університетах. Немає цієї зухвалості, яка притаманна деяким нашим вітчизняним наставникам, зверхності. Ви, якоюсь мірою рівні. Чи уявляєте ви собі, як ректор приходить на різдвяну вечірку і розважається так само безпосередньо, як і студенти. Або, хто із викладачів ЛНУ може запропонувати вам чай посеред лекції? Коли є оця взаємодія, є, відповідно, і прогрес у навчанні, і зацікавленість через величезну кількість практичних і потрібних знань.
Також мені здалось, що рівень освіти у нас кращий. Тобто студенти більш кмітливі і наполегливі, але, на жаль, у наших людей у головах багато непотрібного мотлоху, який ніколи не знадобиться у майбутньому.
За семестр в Зліні у мене було більше практичних завдань для чеських компаній та зустрічей з місцевими бізнесменами, ніж за попередні 4 роки навчання в ЛНУ.
Слід також згадати, як я шаленіла від бібліотеки університету. Це була своєрідна мекка знань і мотивації до написання робіт для рідного економу. Я завжди лишалась там до останніх хвилин, щоб у кінці дня випити какао і повністю віддатися втомі. Звичайно, що нам до такого технічного оснащення ще далеко, але є до чого прагнути.

Соломія Мельник
Студентка економічного факульету, навчалась семестр у Чехії
Чотири стадії постеразмусівського синдрому
Після того, як студент опиняється вдома, він переживає складний період у житті. Спеціалісти стверджують: "Чим швидше людина звикає до іноземного середовища, тим довше і тяжче триватиме адаптація у рідній країні". Цікаво, що про наявність цих проблем попереджають відразу, але рідко можна знайти спеціалізовані спільноти, які допомагатимуть молоді прийти до тями і побороти "постеразмусівський синдром". Загалом, варто виділити чотири етапи морального стану студента після повернення до рідного міста:
1. Відчай
Цьому періоду притаманні як і радість, так і сум. Він розпочинається в останній тиждень вашого перебування у гуртожитку, коли перші іноземці вирушають до своїх країн. Також цей час характеризується активною закупівлею різноманітних сувенірів. Ви розумієте, що, мабуть, ніколи не повернетеся у новий дім за таких самих обставин, та і більшість друзів ви бачите, скоріш за все, востаннє.
Ви проводите разом вільні години, сумно мовчите/голосно смієтеся, сидячі на підлозі у кімнатах чи виходячи на прогулянку вечірнім містом; підписуєте один одному прапори на пам'ять, обмазуєте всіх в останню ніч зубною пастою чи обкидаєте сплячих туалетним папером.

2. Заперечення
Стадія заперечення завітає у гості у день переїзду і не залишатиме вас до кінця сесії (у середньому від 5 до 10 днів). Коли вам допомагають зайти на вокзал із валізою та обіймають на прощання, ви розумієте, що за декілька годин опинитеся удома, де на вас чекають батьки, кіт і кілька вірних друзів.
Усю дорогу ви будете переконувати себе, що у майбутньому обов'язково зустрінетеся з новими знайомими, проте усвідомлення реальності прийде до вас зовсім скоро, і фрази: "Я поїду до них на канікули!" або "Вони обіцяли мене відвідати взимку!" звучатимуть абсурдно.



Анастасія Мельник
Студентка економічного факультету. Свій рік провела у США
3. Депресія
Апатія і млявість виникає після іспитів, з якими можуть виникнути певні проблеми. Окремі викладачі стоятимуть на своєму: "Ну, як я поставлю вам 4, якщо ви не маєте моєї книги?!". Проте більшість наставників намагаються йти студентам назустріч і дозволяють здавати матеріали у скороченому вигляді, втім, як зазначалося вище, наша освіта зовсім не пристосована для програм за обміном, тому готуйтеся до безсонних ночей.
Коли всі іспити вже позаду, ви зрозумієте, що не за таким Львовом ви скучили: городяни говорять до вас грубо, у кімнатах холодно, по телебаченню постійна пропаганда, скрізь одні політичні експерти і все довершує аромат каналізації і розбиті гуртожитки. Усі спроби розповісти друзям про свою мандрівку закінчаться невдало, бо їм не цікаво чути про те, що ви пережили. У зв'язку із байдужістю близьких, студенти зазвичай замикаються у собі і намагаються обмежити коло свого спілкування. Подібне може затягнутися на місяць чи два, а може і взагалі не трапитися. Все залежить від вашого темпераменту та характеру.
Після року у США я дуже довго адаптовувалась до України. Мені тяжко було усвідомити, що наші люди не такі доброзичливі і відкриті, як американці. Я звикала до Львова близько двох місяців, але зараз все чудово, і я спокійно спілкуюсь зі своїми старими друзями.
Анастасія Мельник, рік навчалась у США
Як тільки я вернулася до Львова, в мене зразу розпочалася сесія. Якщо чесно на депресію зовсім не було часу, бо навантаження не давало розслабитися і думати про щось зайве. Мені пощастило, що потім прийшло тепле літечко, яке не давало впадати в депресію. Можливо тільки зараз, коли я почала ходити на пари, не вистачає європейської модернізації...

Ірина Сабат, навчалась семестр у Чехії
4. Прийняття
Для остаточного усвідомлення факту, що життя на поверненні до Львова не закінчилося, потрібно згадати мету академічної подорожі. Людина, яка їде навчатися за Еразмусом, повинна мати мотивацію, бо без неї вона не зможе досягти успіху і потрапити у список щасливчиків. Студент мандрує не для того, аби залишитися в Європі чи США, а заради поширення набутого досвіду у своєму місті.
Під час останнього етапу ви згадаєте, що хотіли би спробувати новий вид спорту, знайти роботу, навчитися грати на музичному інструменті, одружитися чи вийти заміж :) Не зволікайте із цим і продовжуйте жити далі.
Так що ж ми з цього винесли?
Львів відкриває для студентів не тільки двері до національної культури та історії, а й дозволяє досліджувати світ. Не бійтеся робити помилки чи отримувати негативні відповіді, якщо є ціль - рано чи пізно вам вдасться її досягти. Студентські роки - найкращий час, коли молода людина може дозволити собі подорожувати і змінювати внутрішнє розуміння світу, а втрачати можливості чи використовувати їх по максимуму - особистий вибір кожного!
Зубрицька Дарія
Факультет журналістики
Made on
Tilda